Іконописання – справа Божа
Ікони — це більше, ніж просто релігійні зображення; Вони вважаються «вікнами в небо», через які для людини стає видимим те що святе. У східнохристиянській традиції ікони не «малюються», а «пишуться», тому що вони передають Слово Боже візуально, так само як Святе Письмо через текст.
Кожен колір, кожен жест, кожен елемент ікони має глибоке богословське значення. Істинним автором ікони є Бог. Іконописець є лише вірним переписувачем, як ченці в середні віки переписували Святе Письмо. Воно не створює щось нове, а відтворює вічну реальність, слугуючи знаряддям передачі божественного одкровення через сакральне мистецтво.
Ікони є не лише предметом особистого шанування; Вони є частиною літургії та молитовного життя Церкви. Вірні, які споглядають ікону, не просто дивляться на неї, але стоять перед Богом і святими, зображеними на ній, переживаючи глибоку духовну зустріч.
Маючи це на увазі, тепер ми можемо заглибитися в символічне багатство ікони Ченстоховської Матері Божої, одного з найбільш шанованих образів Матері Божої.
Марія, Мати, яка веде до Христа
На Ченстоховській Іконі зображена Мати Божа, яка тримає Дитину Ісуса. Маленький Ісус сидить на руках у Діви Марії. Правою рукою Він благословляє, а у лівій тримає книжку, в іконографічному стилі називається Одигітрія – (грец. Οδηγήτρια — вказуюча дорогу) )Та, що показує шлях. Марія веде до Ісуса, вказуючи на Нього правою рукою, ніби кажучи: «Робіть усе, що Він вам скаже». Її відкрита, піднята вгору долоня символізує повну підкореність і абсолютну довіру Богові.
Зворотна перспектива – погляд Марії та Ісуса
Ікона презентує т. зв зворотну перспективу, характерну для східної іконографічної традиції. У цій техніці не глядач спостерігає за Марією та Ісусом, а вони дивляться на Нього. Цей глибокий погляд запрошує вас до особистої та духовної зустрічі, проникаючи в душу кожного, хто споглядає (контемплює) цей образ.
Кольори та символіка Святої Трійці
Тло ікони зелене, цей колір є результатом поєднання синього і жовтого, що символізує присутність Пресвятої Трійці. Центральне заглиблення ікони золоте і веде до трансцендентності.
Марія як Новий Ковчег Завіту
Поглиблена центральна частина, яка називається ковчег, представляє Ковчег Завіту, місце, де Бог виявив Свою присутність у Старому Завіті. Цей Ковчег символізує Марію як Новий Ковчег Завіту, тому що в ній був присутній Сам Бог. Водночас заглиблення в іконі створює вікно в небо, священний простір, куди вірні запрошуються аби духовно увійти до нього, споглядаючи (контемплюючи) божественну таємницю.
Символіка зірок і лілій
На плащі Марії зображені золоті лілії, символи невинності, чистоти та материнства. Її плащ оздоблений трьома зірками: одна на правому плечі (символує її дівоцтво до народження Ісуса), інша на чолі (під час пологів) і третя на лівому плечі (після народження). Дитятко Ісус, несене на лівій руці Марії, бере на себе роль третьої зірки, підтверджуючи тим самим, що він є плодом її дівочого лона.
Світло Благодаті і Брак Тіней
Ікона не містить тіней і відтінків сірого, тому що сірий колір символізує гріх. Кольори наносяться поступово, від найтемнішого до найсвітлішого, відображаючи дію Божої Ласки, яка веде до світла та розсіює гріх.
Страждаюча Мати і зранене обличчя Марії
Найбільш яскравим елементом ікони є рани на обличчі Марії. У XV столітті єретики напали на монастир на Ясній Горі і осквернили ікону, вдаривши Матір Божу шаблями . Реставраційні роботи, здійснювані на замовлені королем Владислава Ягайли, мали на меті зберегти ці видимі шрами як свідчення Матері, яка розділяє страждання свого народу. Ця риса стає сильною точкою ідентифікації для вірних, які часто досвідчують перед іконою впевненості, що Марія розуміє їхні страждання і заступається за них з материнською ніжністю.
Дитятко Ісус – Цар і Відкупитель!
Дитятко Ісус, що сидить на лівій руці Марії, простягає праву руку в жесті благословення. Його пальці утворюють традиційний знак візантійської традиції: три піднятих пальці символізують Пресвяту Трійцю, а два з’єднані пальці вказують на Його людську природу. Цей жест підтверджує, що Ісус є Триєдиним Богом і водночас правдивою Людиною.
У лівій руці Ісус тримає книгу Святого Письма, поділену на дві частини: Старий і Новий Заповіт. Ця деталь підкреслює, що Він є Втіленим Словом, Словом Божим, яке стало тілом.
Хлопець одягнений у червоно-шкарлатну туніку, колір якої асоціюється з королівською владою, прикрашений золотими деталями, які підкреслюють його титул Короля Всесвіту.
В німбі (ореолі) Христа є хрест і грецькі літери, що означають «Той, Хто Є», тобто Божественне Ім’я, об'яалене Мойсеєві (Вихід 3:14). Цей елемент підкреслює, що Дитя на руках у Марії – це Сам Бог і Розп’ятий Спаситель.
Ікона як «Вікно до Неба»
Ореол Марії та Ісуса рельєфні й вкриті золотом, символізуючи святість, нетлінність і вічність. У східнохристиянській традиції Сходу кожна ікона є не лише священним образом, але живою присутністю божественної дійсності.
На Сході немає мови про «копії» ікон, тому що оригіналом є не фізичний образ, а сама Мати Божа та Ісус. Таким чином кожна освячена ікона, написана за давніми канонами, стає «оригіналом», справжнім вікном до неба.
Існує також особлива традиція наближення нової ікони до чудотворного оригіналу – цей жест називається «поцілунком любові», символом єднання образів. Паломницька ікона «Від Океану до Океану» пройшла цей обряд і була урочисто освячена в монастирі на Ясній Горі в Ченстохові 28 січня 2012 року.
Пеоеклад та редагування власні